Тематичний напрям 4.

Тематичний  напрям 4.

Механізми державного управління регіональним економічним розвитком

УДК 351. 339.1.631.1

ДЕРЖАВНЕ РУЕГУЛЮВАННЯ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРАРНОГО РИНКУ

Пігович Т.Б.

Аспірант кафедри економіки підприємств і  соціально – трудових відносин

Подільського державного аграрно – технічного університету

Анотація. Важливою складовою у забезпеченні функціонування ринку продовольства на державному та міжнародному рівні є державне регулювання економіки, державні важелі впливу на ринкову діяльність. 

Аннотация. Важной составляющей в обеспечении функционирования рынка продовольствия на государственном и международном уровне является государственное регулирование экономики, государственные рычаги влияния на рыночную деятельность.

Abstract. An important component in ensuring the functioning of the food market at the national and international level is state regulation of the economy, government leverage on market activity.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Аг­рар­ний ринок України вклю­чає біржо­вий ринок сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, оптові ринки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (іноді у поєд­нанні з регіональ­ни­ми аг­рар­ними маркетинговими цен­тра­ми), оптово-роз­дрібні ринки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, аукціони, фірмові ма­газини сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, сільсь­ко­гос­по­дарські ви­ставки та яр­мар­ки тощо. Допоміжними еле­мен­та­ми інфра­струк­ту­ри аг­рар­но­го ринку є: транс­порт, складсь­ке гос­по­дар­ство, зв'язок, си­сте­ми ціно­во­го моніто­рин­гу, стан­дар­ти­зації, сер­тифікації, страху­ван­ня тощо. Важливу роль у формуванні ринку продовольства відіграє ринкова інфраструктура та вплив держави на ринкові процеси шляхом важелів впливу та регулювання економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання цієї проблеми і на які спирається автор. Інфраструктура створює умови і надає послуги для: забезпечення руху товарів від первинного виробника до кінцевого споживача (товарообігу), а також забезпечення зворотного зв’язку від споживача до виробника для регулювання процесів виробництва і продажу товарів (обміну ціновою інформацією). Тому інфраструктура сприяє виконанню аграрним ринком двох функцій, а саме технічної (маркетингової) функції і функції обміну ціновою інформацією. Вивченням та дослідженням формування ринкової інфраструктури сільського господарства займались вітчизняні та іноземні вчені, економісти. Серед них можна виділити Андрійчука В.Г., Прокопенко О.В. Саблука П.Т., Савощенко А.С., Сододкого М.О.

 Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується означена стаття. Сільське господарство галузь народного господарства, економіки з багатьма особливостями виробництва, умов реалізації, зберігання, транспортування. Потрібна налагоджена схема інфраструктури товарного ринку. Контроль та регулювання з боку держави є невід’ємним фактором. В Україні прийнято низько законів щодо регулювання сільськогосподарського виробництва, аграрного ринку, проте на практиці корисно було б запозичити досвід інших країн.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Держава повинна контролювати ринковий процес, дотримання усіх умов і норм, щодо зберігання, транспортування збуту продукції, в тому числі і за кордон. Проводити політику протекціонізму щодо вітчизняного виробництва та розвитку продовольчого ринку.

 Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів. Характерною особливістю процесу реалізації сільськогосподарської продукції в Україні є невелика ємність первинного ринку сільськогосподарської продукції, тобто поставок продукції товаровиробниками безпосередньо переробним підприємствам, і зростаючий із року в рік обсяг вторинного ринку - посередництва. При цьому спрямування товаропотоків до комерційних каналів збуту з непрозорими умовами купівлі-продажу, визначення якості продукції та цін призводить до значних фінансових втрат виробників [3]. 

Якщо по маркетинговому ланцюгу продукція рухається від виробника до споживача, то необхідним є зворотний зв’язок, який може здійснюватися у формі передачі інформації про ціни на різних етапах руху продукції і на різних ринках. Із цим пов’язане виконання ринком другої функції — функції обміну ціновою інформацією. Виходячи з цього, можна визначити, що складовими елементами інфраструктури аграрного ринку є наступні види діяльності та окремі учасники ринку: оптова і роздрібна торгівля, біржі, збутові кооперативи, виставки і ярмарки, торгові доми, інформаційно-аналітичні агенції, системи транспортування і зберігання аграрної продукції та ін. Також слід відносити до складових елементів інфраструктури аграрного ринку його державне регулювання [5, с. 564—565].

Згідно публікацій зарубіжних авторів, розвиток технологій заготівлі, зберігання, транспортування, що ведуть до скорочення витрат на маркетинговому ланцюгу, призводять до зниження витрат на проходження одиниці аграрної продукції даним ланцюгом. Підвищення такої ефективності може бути досягнуто і за рахунок використання ефекту масштабу діяльності, реорганізації системи збуту, зменшення втрат тощо. Оскільки кожен учасник ринку шукає шляхи підвищення ефективності своєї діяльності, то можливе суттєве зниження рівня конкуренції у рамках окремих каналів руху аграрної продукції від виробника до споживача або зниження задоволення потреб споживачів. Хоча галузь сільського господарства наближається до стану чистої конкуренції, на окремих ланках руху продукту по маркетинговому ланцюгу переробна галузь і торгівля наближається до стану монополістичної конкуренції чи олігополії. Нерівність доступу до ринкової інфраструктури. Причиною є або монополізм або фізична нестача потужностей. Сезонність аграрного виробництва створює нерівномірне навантаження на системи транспортування і зберігання. Пікові періоди пов’язані з перевантаженням транспорту і системи зберігання. Висока вартість інфраструктурних послуг.  Низька якість інфраструктурних послуг. Це проявляється у високому рівні втрат продукції, шахрайстві при зберіганні зерна на елеваторах, при переробці аграрної продукції незалежними суб’єктами тощо, неодноразові повідомлення про що можна було зустрічати протягом останнього десятиліття. Непослідовне державне регулювання. Як зазначалося вище, державне регулювання аграрного ринку має розглядатися як один із елементів інфраструктури аграрного ринку.

Корупція. Великі підприємства можуть отримувати додаткові вигоди від лобіювання власних інтересів та мають можливості протидіяти державним органам. Багато вітчизняних і зарубіжних експертів відмічають, що корупція в Україні стала тягарем для економіки, а особливо великий цей тягар для малого і середнього бізнесу. У сільському господарстві корупція пов’язана з такими питаннями як відшкодування ПДВ при експорті, отримання фінансування з бюджету, державні закупівлі, де великі агрохолдинги мають значні переваги. Тому основні напрямки державного регулювання аграрного ринку мають бути наступні: залучення інвестицій у інфраструктуру аграрного ринку, контроль конкуренції у даній сфері, створення рівних умов діяльності для всіх ринкових суб’єктів. Конкуренцію потрібно підтримувати як між каналами збуту, так і між окремими учасниками однієї ланки маркетингового ланцюга. Конкуренція стримує отримання надто високих прибутків і зниження рівня якості послуг. При цьому державне регулювання аграрного ринку теж потребує постійного удосконалення, як і інші елементи ринкової інфраструктури.

Слід приглянутись до методів державного регулювання інших країн. Основні заходи державного регулювання аграрного сектора економіки в країнах ЄС та США, спрямовані на компенсацію 1 га посівних площ виведених з обігу,  підтримка цін для стабілізації доходів фермерів;пільгові кредити на укрупнення підприємств;  різні форми сприяння експорту; ƒ надання фінансової допомоги у вигляді інвестиційних надбавок.

У розвинутих країнах ця проблема найчастіше вирішується шляхом державного регулювання цін. Найпоширенішими серед різноманітних механізмів регулювання цін на сільськогосподарську продукцію є такі:

 – створення буферних запасів (держава закуповує сільськогосподарську продукцію, якщо ціни на неї занадто низькі і відправляє на ринок створені запаси при підвищенні цін);

– закупівля з метою підтримки цін на сільськогосподарську продукцію (держава або цілком призупиняє продаж продукції на внутрішньому ринку, або зводить його до мінімуму, тим самим забезпечуючи фермерам довготермінові високі ціни. Водночас, використання цього механізму може призвести до збільшення державних запасів, що інколи потребує фізичного знищення продукції);

– субсидування експорту з метою підтримки високих цін на внутрішньому ринку (застосування цього механізму має декілька негативних наслідків: високі споживчі ціни, бюджетні витрати для країни, що запровадила цей механізм, зниження рівня світових цін і, як наслідок,  виникнення напруги між окремими країнами – найбільшими експортерами певного виду продовольчої сировини);

– обмеження імпорту продовольства (цей механізм, як і попередній,  спрямований на підтримку високих цін на внутрішньому ринку, що, з одного боку, сприяє збільшенню пропозиції, а з іншого – призводить до скорочення попиту);

– компенсаційні платежі (застосовуються за необхідності підтримки попиту на продукцію сільськогосподарського виробництва. Виробники отримують з бюджету прямі компенсаційні платежі в разі суттєвого падіння ринкових цін, що дозволяє їм утримувати відповідний рівень рентабельності виробництва).

Особливістю регулювання цін на сільськогосподарську продукцію в країнах з ринковою економікою є встановлення мінімального граничного рівня для ринкових цін, нижче якого вони не можуть опускатися. Для цього використовуються два основних інструменти – підтоварні кредити та пряма державна закупівля продукції.

– паритет цін на засоби виробництва для сільського господарства і на сільськогосподарську продукцію.

Крім використання непрямих економічних важелів, окремі держави також застосовують заходи прямого втручання у виробництво з метою його обмеження (введення квотування на виробництво окремих видів продукції). 

Таблиця 1.

Основні заходи державного регулювання аграрного ринку в країнах Європи та Америки

Країни	Заходи державного регулювання аграрного сектору економіки
	Ринкового спрямування	Спрямовані та структурні зрушення
США	Компенсації на 1 га посівних площ, виведених з обігу; Підтримка цін для стабілізації доходів фермерів; Пільгові кредити на збільшення підприємств	Пільгове кредитування виробництва окремих видів продукції; Різні форми сприяння експорту; Надання інвестицій; Організація вільних економічних зон для залучення інвестицій
Канада	Підтримка цін для стабілізації доходів фермерів; Страхування доходу фермерів; Державна гарантія відшкодування страхових платежів у визначених розмірах	Сприяння інвестиціям у розвитку виробництва; Програма підтримки окремих територій
Країни ЄС	Компенсація за 1 га посівних площ, виведених з обігу; Використання квот на молоко, м'ясо, цукор, тютюн; Підтримка цін на маслинові олій та тверді сорти пшениці	Спільне фінансування програм розвитку найбільш слабких територій; Розробка індикативних планів  економічного і соціального розвитку; Організація вільних економічних зон

Такий досвід особливо актуальний для України в сучасних умовах.  Уведення компенсаційних платежів по основних видах продукції, зокрема по зерну продовольчому та фуражному, дозволило б знизити собівартість продукції тваринництва і птахівництва, а отже, ціни на молочні продукти,  м’ясо, яйця, підвищивши таким чином рівень споживання цих продуктів населенням та конкурентоздатність вітчизняної продукції.

Необхідно створити відповідні служби моніторингу та виділити необхідні компенсаційні суми у видатковій частині державного бюджету. Очевидно, що без необхідної системи дотацій і компенсацій неможливі стабілізація та подальший розвиток сільського господарства та забезпечення продовольчої безпеки України.

Важливе значення в регулюванні розвитку АПК має податкова політика. У багатьох країнах податкова система не орієнтована на стягнення ПДВ для сільськогосподарської продукції, і сільськогосподарські товари як такі практично не підлягають оподаткуванню: реалізується принцип, що податок на додану вартість має сплачуватися не на кожному етапі розподілу продукту, а на його кінцевій стадії, коли товар набуває остаточної споживчої вартості. Це економічно більш справедливо і одночасно є регулятором споживання.

В Україні доцільно застосовувати на регіональному рівні таку форму податків на продовольство, як податки з продажу окремих видів готової продукції з метою формування фондів розвитку сільського господарства та переробної промисловості, захисту малозабезпечених верств населення, соціальних виплат населенню регіону за рахунок фіскальних фондів.

В Україні прийнято ряд законів, що регулюють діяльність ринку, та функціонування ринкової інфраструктури.

Оптові ринки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції діють на підставі За­ко­ну України «Про оптові ринки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції» від 25 черв­ня 2009 р. Регіональні аг­рар­ні маркетингові цен­три ство­рю­ють­ся відповідно до на­ка­зу Міністер­ства аг­рар­ної політики «Про регіональні аг­рар­ні мар­ке­тин­гові цен­три опто­вої торгівлі сільсь­ко­гос­по­дарсь­кою продук­цією» від 13 ли­сто­па­да 2006 р№ 660. На­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики від 13 серп­ня 2002 р. № 653/6941 за­твер­дже­но По­ло­жен­ня про організацію та про­ве­ден­ня аукціонів живої ху­до­би та птиці, яке ре­гла­мен­тує по­ря­док організації та про­ве­ден­ня аукціонів живої ху­до­би (племінної, не племінної продук­тивної) та птиці. Ви­став­ко­во-​яр­мар­ко­ва діяльність в АПК ре­гу­люється по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України «Про вдос­ко­на­лен­ня ви­став­ко­во-​яр­мар­ко­вої діяль­ності в Україні», якою за­твер­дже­но Кон­цепцію роз­вит­ку ви­ставково-ярмаркової діяль­ності від 22 серп­ня 2007 р. № 1065. Ство­рен­ню мережі регіональ­них то­вар­них бірж, через які по­вин­на реалізо­ву­ва­ти­ся сільськогоспо­дарська про­дукція, спри­я­ло прий­нят­тя таких нормативно-правових актів, як за­ко­ни України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 лип­ня 2002 p., «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства України» від 24 черв­ня 2004 p.; по­ста­но­ви Кабінету Міністрів України «Про при­скорення організації біржо­во­го ринку сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої продук­ції» від 17 ли­сто­па­да 1995 р. № 916, «Про за­хо­ди щодо за­без­пе­чен­ня фор­му­ван­ня та функціону­ван­ня аг­рар­но­го ринку» від 6 черв­ня 2000 р. № 767/2000; укази Пре­зи­ден­та України «Про за­хо­ди щодо роз­вит­ку про­до­воль­чо­го ринку та спри­ян­ня екс­пор­ту сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції та про­довольчих товарів» від 7 серп­ня 2001 р. № 601.

Закон України «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства України» від 24 черв­ня 2004 р. визна­чає, що організо­ва­ний аг­рар­ний ринок - су­купність пра­вовідно­син, пов'яза­них з укла­ден­ням та вико­нанням цивільно-правових до­го­ворів, пред­ме­том яких є сільськогоспо­дарська про­дукція, за стан­дар­ти­зо­ва­ни­ми умо­ва­ми. Незважаючи на наявність нормативно-правового забезпечення розвитку інфраструктури аграрного ринку, в Україні її функціонування ще не забезпечує вільний прозорий рух сільськогосподарської продукції, а відсутність чіткої схеми реалізації «виробник – оптова торгівля - роздрібна торгівля - споживач» негативно впливає на цінову ситуацію на аграрному ринку та не дає виробнику можливості отримати достатній дохід з вирощеної продукції.

Форми регулювання	Методи регулювання	Засоби регулювання
·         Інституційні ·         Бюджетні ·         Податкові ·         Антимонопольні ·         Цінові ·         Інвестиційні ·         Зовнішньо – економічні ·         Екологічні ·         Соціальні	·         Нормативно – правові ·         Фінансові ·         Адміністративні ·         Організаційні ·         Наукові ·         Інформаційні	·         Державне замовлення ·         Ліцензування ·         Патентування ·         Квотування ·         Сертифікація ·         Стандартизація ·         Введення нормативів та лімітів ·         Встановлення фіксованих цін ·         Інвестиційні пільги ·         Податкові пільги ·         Надання дотацій
Сфера регулювання
·         Формування правил входження, виходу на ринок, створення, ліквідація суб’єктів господарювання ·         Своєчасність обов’язкових платежів до бюджету ·         Ціноутворення, додержання державних цін на товари та послуги ·         Безпека зайнятості ·         Формування правил щодо подачі обов’язкової звітності		·         Додержання кредитних зобов’язань, ·         конкуренції, антимонопольного законодавства ·         Пожежна і санітарна безпека ·         Контроль товарно – грошових відносин ·         Охорона і відтворення навколишнього середовища

Рис.1. Державне регулювання аграрного сектору України

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у  даному  напрямку. З огляду на це, першочергові заходи щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку в Україні мають бути наступні.

1. Кабінету Міністрів України, Міністерству аграрної політики та продовольства України, обласним та районним державним адміністраціям забезпечити проведення інвентаризації існуючих та недобудованих заготівельних пунктів, зерносховищ, інших об’єктів інфраструктури аграрного сектору економіки, за результатами якої визначити орієнтовний обсяг необхідного фінансування добудови таких об’єктів, а також розробити першочергові заходи щодо сприяння у добудові інвентаризованих об’єктів з найвищим ступенем готовності.

2. Міністерству аграрної політики та продовольства спільно з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України забезпечити:

- запровадження ефективного державного регулювання товарного біржового ринку, створення правових засад професійної діяльності на ньому та механізмів захисту інтересів його учасників шляхом спрощення умов доступу інвесторів, споживачів до інформації, а також затвердження порядку здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства професійними учасниками товарного біржового ринку;

- запровадження механізмів електронної торгівлі на товарному біржовому ринку з використанням інструментів товарного обігу, включаючи товарні деривативи та складські свідоцтва, системи спотової, форвардної та ф’ючерсної торгівлі для зниження цінових ризиків виробників сільськогосподарської продукції.

3. Державному агентству з інвестицій та управління національними проектами України спільно з обласними та районними державними адміністраціями забезпечити реалізацію національного проекту «Зелені ринки» в частині техніко-економічного обґрунтування та відведення землі під будівництво збутового комплексу на регіональному рівні. Міністерству аграрної політики та продовольства України у поточному і наступному роках забезпечувати у повному обсязі фінансування видатків за бюджетною програмою «Фінансова підтримка створення оптових ринків сільськогосподарської продукції».

4. Міністерству інфраструктури України спільно з Державною адміністрацією залізничного транспорту України передбачити першочерговість надання рухомого складу для перевезення сипучих вантажів (зерновозів) у період з липня по жовтень місяць вітчизняним постачальникам сільськогосподарської продукції для перевезення зернових сільськогосподарських культур.

5. Обласним та районним державним адміністраціям сприяти розвитку:

- інфраструктури зберігання та транспортування сільськогосподарської продукції шляхом впровадження процедур видачі дозволів за принципом «єдиного вікна», що прискорить проходження дозвільних процедур, насамперед при землевідведенні та розробці техніко-економічного обґрунтування проекту будівництва елеваторів, зерносховищ, логістичних центрів, а також інфраструктури річкового перевезення сільськогосподарських вантажів;

- місцевих сільськогосподарських ринків і ярмарків, забезпеченню їх умовами для зберігання, обробки та пакування сільськогосподарської продукції, а також перевірки та контролю її якості;

- заготівельних пунктів на селі із закупівлі сільськогосподарської продукції для бюджетних установ, які знаходяться у сільській місцевості, передусім у особистих селянських господарств, що розташовані в даній місцевості.

Список використаних джерел:

1.Єранкін О.О. Маркетинг підприємств АПК в умовах глобалізації: [Монографія] / О.О. Єранкін. — К.: КНЕУ, 2009. — 424 с.

2.Кириленко І. Г. Деякі аспекти державної аграрної політики в Україні в умовах світової фінансової кризи. / І. Г. Кириленко // Економіка АПК. – 2010. – № 11. – С. 4-11.

3.Кирилюк Є. М., Прощаликіна А. М., Трансформація структури економічних відносин на аграрному ринку України Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua

4.Прокопенко О.В., Школа В.Ю., Дегтяренко О.О., Махнуша С.М.  Інфраструктура товарного ринку. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007р. с. – 17-41, 75-92,110-125.

5.Старіков О. Ю. Суть і складові елементи інфраструктури аграрного ринку через призму його функцій // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць: спец. вип. Аграрна економічна освіта в розбудові конкурентоспроможного сільського господарства України. — К. КНЕУ, 2009. — С. 559—567.