Тематичний напрям 3.
Організаційно-правові
засади державного управління в умовах
глобалізації.
Публічне управління в умовах становлення глобального громадянського
суспільства
Кваша Андрій
Сергійович,
аспірант кафедри державного управління
Харківський регіональний інститут державного
управління
НАДУ при Президентові України
У сучасному
світі відбуваються багаторівневі і складні глобалізаційні процеси, які, якісно
трансформуючи практично всі сфери життєдіяльності, впливають на процес
управління державою та інститут громадянського суспільства. Бурхливий розвиток
і децентралізація комунікаційних технологій, привели до появи нового різновиду
громадянського суспільства – того феномена, який західні політологи охрестили
“глобальним громадянським суспільством”.
За останні роки
поняття “громадянське суспільство” пережило процес відродження в дискусіях у
сфері політології, державного управління та політичної філософії. Це обумовлено
двома одночасними, але незалежними процесами. З одного боку, руйнація
тоталітарної системи в Східній Європі і СРСР, з іншого – демократизація та
модернізація, що відбуваються в різних регіонах світу, в тому числі і в країнах
Латинської Америки, на тлі загальних процесів глобалізації. Однак відродження
дискусії про громадянське суспільство в Східній Європі та Латинській Америці
стало лише частиною загального проекту, націленого на набуття того, що вже було
досягнуто в розвинутих капіталістичних демократіях: громадянського суспільства,
гарантією якого стало панування закону, цивільних прав, парламентської
демократії і ринкової економіки.
Незважаючи на
те, що громадянське суспільство на Заході стало атрибутом повсякденності, в
ньому не все зрозуміло. По-перше, як відомо, в історії західних країн
громадянське суспільство не було одним і тим же в усі часи – воно
еволюціонувало, змінювалося, причому не завжди в кращу сторону: були періоди
ослаблення цивільних інститутів, як через тиск на них держави, так і в силу
інших обставин. По-друге, лунають голоси, які стверджують, що громадянське
суспільство на Заході існувало скоріше в минулому: на індустріальному етапі модернізації
воно поступилося місцем “масовому суспільству”, в якому зв’язки між людьми
стали формальними, безособовими, а права людини забезпечуються державою. Тому
ідеал громадянського суспільства сьогодні більш актуальний в країнах Третього
світу або в колишніх комуністичних державах, де громадянське суспільство ще
тільки формується. Така позиція, звичайно ж, є явним перебільшенням: є дуже
багато доказів різнобічної громадської самоорганізації в країнах Заходу, щоб
заперечувати існування там громадянського суспільства. Але, тим не менш, можна
погодитися, що західне громадянське суспільство XX і XXI ст. значно змінилося
порівняно з епохою раннього капіталізму: воно постійно піддавалося і продовжує
піддаватися різного роду випробуванням на міцність.
В останні десятиліття
можна спостерігати зростання активності неурядових організацій на місцевому,
національному, регіональному та міжнародному рівнях. Як західні країни, так і
колишні соціалістичні країни зіткнулися зі змінами у відносинах між
суспільством і державою. Спочатку суспільні науки звернулися до розгляду причин
цих громадських рухів на рівні окремих країн. Була виявлена зміна в західних
суспільствах у напрямку постматеріалістичних цінностей і зростаюча потреба у
цих суспільствах в більшій політичній участі громадян. Діяльність нових груп
змінила природу управління в західних демократіях, які були змушені включити ці
нові громадські рухи у внутрішньополітичний процес, встановивши нові і
модифікувавши існуючі процедури політичної участі. У міру зростання обігу
урядів і міжнародних організацій до міжнародних проблем, національні та
міжнародні неурядові організації стали співпрацювати одна з одною, також
вийшовши на міжнародний рівень. Товариства у промислово розвинених країнах
відповіли інтернаціоналізацією процесу вирішення багатьох проблем (найбільш
типовий приклад – проблеми, пов’язані з охороною навколишнього середовища). У
міру того як неурядові організації стали все більш активно працювати з
міжнародними (особливо глобальними) проблемами, вони поставили під питання
монополію урядів на проведення зовнішньої політики. В результаті до кінця
двадцятого століття в системі ООН і в регіональних організаціях (наприклад, в
ЄС) йшли напружені дебати про роль громадянського суспільства в глобальному
управлінні.
Хоча
глобалізація має як позитивні, так і негативні сторони, представництво
інтересів громадян стає проблемою, коли ринок та інші транснаціональні
утворення беруть верх над державою. Корпорації не є демократично обраними
органами. Часто громадяни не мають достатнього контролю над діями урядів
(навіть демократично обраних) на міжнародній арені. Світовий уряд і світової
парламент залишаються утопіями. В цих умовах глобальне громадянське суспільство
може бути здатним до “гуманізації” та “цивілізації”.
Ідея глобального
громадянського суспільства бере свої витоки в концепціях світового
громадянства, міжнародного співтовариства, світового суспільства. Ще Кант
припускав виникнення права світового громадянства (jus cosmopoliticum), що
з’єднує громадян і держави в вищу республіканську співдружність держав. Цей
союз він називав універсальним громадянським суспільством [2]. Двома століттями
пізніше концепція міжнародного товариства, знайома по роботах Хедлі Булла і
Мартіна Райта, спробувала з’єднати нові явища і зберегти старе значення
societas civilis. Держави розглядалися Буллом як соціалізуючі під впливом інших
держав агенти. Вони об’єднуються в найбільш всеосяжну форму товариства на землі
– глобальну мережу взаємно визнаних неформальних традицій і формальних правил
(дипломатичний протокол, посольства, багатосторонні договори, міжнародне
право). Ці традиції і закони, що обмежують суверенітет держав, і називаються
міжнародним суспільством, яке є необхідною передумовою нинішнього світового
порядку. Таким чином, міжнародне суспільство існує, коли група держав,
усвідомлюючи якісь загальні інтереси і загальні цінності, формує суспільство в
тому сенсі, що вони усвідомлюють себе пов’язаними загальним набором правил у
взаєминах один з одним, і розділених в роботі загальних інститутів.
Сучасне
суспільство – це результат тисячолітніх культурно-історичних,
соціально-економічних процесів. Актуальною проблемою дослідження феномена
громадянського суспільства є вивчення його трансформацій в умовах
глобалізованого світу. Тут потрібно виходити з історичності всякого соціального
явища, а саме таким є громадянське суспільство. Слід вивчити смислові
“трансмутації” терміна “громадянське суспільство” і історичне конституювання
поняття “громадянське суспільство”. Очевидно, що суспільство (цивільне
суспільство, в тому числі) постійно еволюціонує. Також змінюються методологічні
та концептуальні інструменти його аналізу. Потрібно відзначити, що громадянське
суспільство є невід’ємною частину сучасного соціуму [1].
На перший погляд
може здатися, що глобальне громадянське суспільство – це громадянське
суспільство, що вийшло за межі національних держав і діюче в міжнародному
масштабі, об’єднуючи в своїх мережах і організаціях представників різних країн
і направляє свою діяльність на сферу глобального громадського блага, тобто на
подолання наслідків стихійних лих, запобігання гуманітарних конфліктів та
катастроф, боротьбу з епідемією ВІЛ/СНІДу, вирішення проблем екології, захист
прав людини, формування міжнародних демократичних коаліцій і т.п. Проте сам процес
глобалізації є дуже складним і багатогранним та передбачає не лише концентрацію
трудових і матеріальних ресурсів, а й асиміляцію культур. Міжнародні
промислової корпорації, працюючи в різних регіонах, почали активно впливати на
формування влади, вибір вектору зовнішньої політики та соціальну політику
держав. Уряди багатьох країн, будучи заручниками боргових обов’язків, приймають
закони та визначають стратегії розвитку держави, виходячи із побажань своїх
кредиторів. Це значно ускладнює як державне управління так породжує хвилю
незадоволення громадян. Тому дослідження такого феномену як “глобальне
громадянське суспільство” і його ролі в процесі публічного управління має
великі перспективи для науковців і фахівців різних галузей.
Список
використаних джерел:
1.
Глобальное гражданское общество
и сетевые революции / В.В. Буряк. – Симферополь:
ДИАЙПИ, 2011. – 150 с.
2. Кант И.
Метафизика нравов / И. Кант // Сочинения. В 8-ми т. Т.6. М.: Чоро. – 1994.
– С. 223-543.
Немає коментарів:
Дописати коментар