Тематичний напрям 2. (ІІ частина)

Тематичний  напрям 2.

Розвиток державного управління та державної служби: міжнародний досвід

ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

Болда Ольга Юріївна,

Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету.

Для України, як країни, що обрала стратегію європейської інтеграції, дослідження стандартів Європейського Союзу в галузі державної служби є особливо актуальним, оскільки це дає необхідні орієнтири для успішного проведення адміністративної реформи та процесу демократизації в цілому.

Державна служба - сформована система повноважень, компетенції та відповідальності людей, що працюють в органах системи державної влади й управління і діють в інтересах держави.

Сьогодні Україна прагне до покращення та оптимізації системи державного управління, удосконалення механізмів державної служби з урахуванням європейського досвіду. Політичні зміни, що відбулися в Україні, чіткий курс на євроінтеграцію – відкрили нові можливості: провести системну реформу інституту державної служби України, адаптувавши її до норм та стандартів Європейського Союзу. В цьому напрямку Україна активно працює на законодавчому рівні. Головою держслужби України розроблено проект Державної цільової програми реформування державного управління та державної служби на 2011 – 2015 роки, яка включає три основні компоненти: реформування державної адміністрації та розбудова самоврядних професійних асоціацій; побудова системи державної служби; впровадження електронного урядування у системі органів виконавчої влади.

Слід підкреслити, що українська державна служба має низку системних проблем, які створюють ризики для подальшого розвитку країни і потребують розв’язання у короткостроковій і середньостроковій перспективі. Основною проблемою є питання розмежування адміністративних та політичних посад на державній службі, а також стабільності та політичної нейтральності державних службовців. Розмежування політичних і адміністративних посад досягається за рахунок відокремлення відповідальності.

Найболючіша проблема – територіальні та міжвідомчі розбіжності у рівні оплати праці державних службовців та низька частка посадового окладу в структурі заробітної плати.

З проблемою прозорої і достатньої оплати праці пов'язана проблема корупції та хабарництва серед посадових осіб усіх рівнів в органах державної влади та місцевого самоврядування в Україні, вирішення якої потребує кардинальних змін, зокрема, шляхом посилення відповідної законодавчої бази, хоча останнім часом в цьому напрямі зроблено багато рішучих кроків. Було прийнято ряд нормативних актів, в яких чітко визначено заходи з подальшого розвитку державної служби України, в тому числі щодо адаптації законодавства про державну службу до європейських вимог.

Таким чином, потрібна кардинальна зміна основ державної служби, яка має враховувати всі її форми, радикально змінить пріоритети розвитку державної служби в контексті її спрямування на потреби людини та громадянина, створить умови для наближення стандартів державної служби України до тих, які застосовуються у країнах-членах ЄС.

 На сьогодні в Україні діє програма SIGMA (Support for Improvement in Governance and Management – Програма підтримки вдосконалення врядування та менеджменту) – один з найпрестижніших аналітичних центрів Європейського Союзу, створений за ініціативи Організації економічного співробітництва та розвитку. Метою започаткування даної програми стала потреба у наданні допомоги країнам Центральної та Східної Європи з модернізації їх систем державного управління. Вказана програма відіграє ключову роль у підготовці країн-кандидатів до вступу у Європейський Союз.

Ще одним інструментом інституціональної розбудови і новою формою безпосереднього технічного співробітництва між органами влади держав – членів ЄС та країн-бенефіціарів є система TWINNING. Вона має на меті допомагати покращувати та підсилювати адміністративне функціонування органів державної влади, їх структуру, людські ресурси, управлінський потенціал, що має сприяти апроксимації acquis communautaire (законодавство ЄС).

Поряд з розглянутими європейськими проектами в Україні використовується такий  інструмент інституційного будівництва, як TAIEX, який передбачає технічну допомогу на невеликі терміни у питаннях приведення національного законодавства до європейських стандартів. Участь Української сторони в заходах TAIEX сприяє здійсненню таких завдань органів державного управління: реалізації національних пріоритетів; вирішенню практичних проблем розвитку та інтеграції України до ЄС; посиленню адміністративної та інституційної спроможності органів державної влади; налагодженню "мережевих" відносин з європейськими партнерами.

Проте українська сторона і надалі має достатньо проблем.  По-перше, відсутня ефективна координація між органами виконавчої влади. Неправильно вказуються дати. По-друге, органи виконавчої влади оформляють заявку на організацію експертної місії, не враховуючи того факту, що із зазначеної тематики вже реалізовується проект TWINNING. Також відбувається дублювання з попередніми заходами TAIEX або тими, що мають відбутися найближчим часом. По-третє, надходить занадто велика кількість пропозицій від одного центрального органу виконавчої влади. Не враховується особливість, яка передбачає, що протягом півроку неможливо провести більше чотирьох заходів TAIEX в одному центральному органі виконавчої влади. По-четверте, працівники органу виконавчої влади дуже часто не усвідомлюють різниці між навчальним візитом і експертною місією, оскільки обидва заходи сприймаються як поїздка до однієї з країн-членів ЄС.

Також до проблем, які перешкоджають реальній адаптації до умов Європейського співтовариства і які потребують вирішення можна віднести:

-  стан сучасного законодавства України стосовно державної служби;

-  діяльність державних службовців залишається недостатньо відкритою та прозорою, не створено умов для надійного контролю за такою діяльністю з боку суспільства, що надає додаткові можливості для зловживань, порушень, хабарів, безвідповідальності;

-  низькою залишається якість управлінських послуг, які надаються державними службовцями, відсутні чітко регламентовані процедури та національні стандарти надання послуг;

-  недосконалою є система проходження державної служби, тобто система відбору, призначення на посади, просування по службі;

-  не врегульоване питання запобігання конфлікту інтересів на державній службі, тобто розмежування державного і приватного секторів.

Що стосується сучасного законодавства України, то на даний час інститут державної служби України діє на підставі Закону України, який прийнятий в час, коли країна здійснювала перехід до нової економічної і соціальної формації. З того часу, реформування держави проходить швидкими темпами, нормативна база постійно доповнюється різноманітними підзаконними актами. На сьогодні увесь цей громіздкий нормативно-правовий «пласт» робить функціонування державної служби малоефективним, ускладнює процес адаптації, знижує спроможність державної служби.

Для вирішення цієї проблеми необхідним є прийняття нового закону про державну службу, який би враховував вимоги часу, а саме те, що стосується визначення основ державної служби, її місця в системі державного управління, кола осіб, які належать до державних службовців, критеріїв віднесення їх до відповідних категорій посад та механізмів прирівнювання певних посад виходячи зі змісту роботи, її впливу на прийняття кінцевого рішення, рівня посадової відповідальності, порядку та умов переведення державних службовців з одного державного органу до іншого, а також посилення соціальних гарантій державних службовців, у тому числі в разі звільнення з посади з не залежних від них причин, прийняття на державну службу.

Таким чином, для перетворення державної служби України у державну службу європейського зразка необхідно в законодавчих актах передбачити:

-  встановлення публічно-правових відносин між державними службовцями і державою;

-  забезпечення політичної нейтральності державних службовців шляхом розмежування політичних та адміністративних посад у системі виконавчої влади;

-  чіткі критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які виконують відповідні державно-владні повноваження;

-  реформування і законодавче врегулювання системи оплати праці державних службовців;

-  встановлення прозорих та справедливих принципів відбору на посади державних службовців виключно на конкурсних засадах;

-  запровадження в системі держслужби управління персоналом, що базується на принципах законності, компетентності та професійних заслуг;

-  встановлення індивідуальної дисциплінарної відповідальності державних службовців, конкретного переліку дисциплінарних порушень і дисциплінарних стягнень, процедури наслідування їх та порядку оскарження.

Державна служба є ключовим елементом системи державного управління, від ефективності якого залежить подальший соціально-економічний розвиток держави, створення громадянського суспільства. Отже, говорячи про подальше реформування державної служби в умовах інтеграції до Європейського Союзу, слід вдосконалити систему правових та соціальних засад ефективного функціонування державної служби та її кадрового забезпечення, реалізувавши Концепцію з адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, шляхом реформування Законодавства України про державну службу та створивши систему регламентів виконання державних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Список  використаних джерел:

1.    Оболенський О. Державне управління і державна служба України: реформування в світлі світового досвіду // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - С.9-33.

2.    Практичний порадник державного службовця з питань європейської інтеграції / Уклад. Л.Л.Прокопенко, О.М.Рудік, І.Д.Шумляєва. - Д.:ДРІДУ НАДУ, 2009. – Вип. 2: Європеїзація публічного адміністрування . – 64 с.

3.    Україна та Європейський Союз: шляхи та напрями зближення і співпраці: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (14-15 вересня 2006 року): У 2-х частинах.// За наук. ред.. проф. Я.Й. Малика. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. – ч.1. – 376 с.

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРОБІРНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ З ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Семенюк Катерина Миколаївна,

Аспірантка кафедри державного управління Філософського факультету

Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка

У сучасних умовах контролю за якістю товарів, робіт й послуг та системи його забезпечення має велике значен­ня як для міжнародного іміджу держави, так і для її плідного співробітництва з іншими кра­їнами, а також для підтримки внутрішнього економічного стану держави та її суверенітету, а також гарантування прав та свобод громадян .

Водночас, забезпечення безпеки життєдіяльності громадян без належного державного контролю за якістю товарів, робіт та послуг неможливо оскільки від якості спожитих товарів, робіт та послуг залежить здоров’я громадян та здатність до розбудови економіки країни.

Перехід України до ринкової економіки супроводжується спектром проблем як в економічній сфері так і соціальній, тому виникає нагальна проблема вивчення закордонного досвіду побудови системи контролю за якістю товарів, робіт та послуг.

У зв’язку з трансформацією матеріальних цінностей в умовах глобалізації особливу увагу громадяни приділяють придбанню ювелірних виробів з дорогоцінних металів та їх якості. Дане дослідженння присвячене аналізу поступу країн Європейського союзу оскільки наша країна визначила стратегічною метою приєднання до зазначеної спільноти.

Вивченню цієї проблеми в напряму захисту прав споживачів щодо контролю за якістю та безпекою товарів (робіт, послуг) приділяли увагу наступні українські науковці: Ніколаєва Л., Притульська Н. у спільній науковій праці «Захист прав споживачів: соціально-правовий аспект», Казаков М. у дисертаційній роботі «Методичні особливості розбудови механізму захисту прав споживачів в Україні», Язвінська О., Микитюк І., Лазарева А. Але у своїх дослідженнях вони досконало не розглядали державного пробірного контролю, як окремий напрямок контролю за якістю та безпекою ювелірних виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. Крім того, вітчизняні науковці: Клепаков О. у дисертаційному дослідженні «Державне регулювання розвитку контролюючих систем», Корженко В. торкалися цього питання, але комплексно не розглядали функцію державного пробірного контролю через призму науки державне управління. Також Назимок М. в своїх чисельних наукових працях розглядав історичний поступ, проблематику державної системи пробірного контролю, а також узагальнив технічні підходи в зазначеній сфері.

Проте зазначені дослідження та наукові праці стосувалися лише окремих напрямків у сфері забезпечення державного пробірного контролю. Між тим саме проблема контролю за якістю товарів, робіт та послуг на рівні держави залишається практично не дослідженою, особливо стосовно систематизації закордонного досвіду та імплантації його до вітчизняних реалій.

Проаналізувати сучасний досвід організації державного контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів в країнах Європейської спільноти з метою подальшої розробки концептуальних засад в зазначеній сфері з адаптуванням його до вітчизняних реалій для подальшого застосування у вітчизняній практиці державотворення, що б максимально трансформувати вітчизняну систему державного пробірного контролю та підвищити її результативність - ось завдання даного досліждення.

Система пробірного контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів в різних країнах Європейської спільноти під впливом історичних та соціально-економічних чинників формувалися по різному.

Організацією пробірного контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів в переважній більшості країн займається орган державної влади на який покладена зазначена функція, а саме:

-   в Чехії зазначену функцію здійснює Пробірний офіс, який підпорядкований Міністерству торгівлі та промисловості;

-   Пробірна інституція, яка підпорядкована Міністерству економіки та транспорту, здійснює функцію контролю в Угорщині. В свою чергу їй підпорядковане акціонерне товариство, яке здійснює випробування та клеймування ювелірних виробів з дорогоцінних металів;

-   в Польші зазначеним питанням займається Пробірна палата, що підлегла Центральному офісу мір, який підпорядкований Міністерству економіки та праці;

-   Словачина представлена Пробірними офісами, які підпорядкованні Міністерству економіки;

-   Офіси пробірної служби Франції працюють в системі митної служби по збору акцизних зборів, що підпорядковується Міністерству економіки, фінансів та промисловості;

-   Ірландія зазначену функцію делегувала Департаменту промисловості, торгівлі та зайнятості;

-   Естонія, Литва та Латвія залишили державну систему пробірного контролю з часів СРСР – Пробірна служба підпорядкована Міністерству фінансів.

Сучасний стан організації систем контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів відрізняються за наступними критеріями:

-   обов’язковості проходження експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів та їх клеймування;

-    мінімального допуску по вазі ювелірних виробів з дорогоцінних металів щодо не проходження експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів та їх клеймування;

-   організації пробірного контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінного металу безпосередньо на споживчому ринку.

За першим критерієм можна виділити наступне.

До країн з обвязковим випробуванням та клеймуванням ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відносяться: Великобританія, Кіпр, Іспанія, Ірландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Польша, Португалія, Словаччина, Угорщина, Франція, Чехія.

В свою чергу в зазначенних країнах є обмеження щодо мінімальної ваги ювелірних виробів з дорогоцінних металів, які не підлягають експертно-пробірному контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів та їх клеймування, а саме:

Таблиця 1.

Мінімальна вага ювелірних виробів з дорогоцінних металів, які не підлягають експертно-пробірному контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів та їх клеймуванню

Назва країни	Вага ювелірних виробів зі сплаву на основі золота (г)	Вага ювелірних виробів зі сплаву на основі срібла (г)
1	2	3
Великобританія	1,00	7,78
Іспанія	3,00	7,00
Ірландія	-	-
Кіпр	-	-
Латвія	-	-
Литва	-	-
Нідерланди	0,50	1,00
Польща	1	5,00
Португалія	-	1,00
Словачина	0,5	3,00
Угорщина	1,00	2,00
Франція	3,00	30,00
Чехія	0,50	3,00

Країнами з необов’язковим випробуванням та клеймуванням ювелірних виробів з дорогоцінних металів є: Бельгія, Данія, Естонія, Словенія, Фінляндія, Швеція.

Водночас, в Австрії, Німеччині, Греції, Італії, Люксембузі та Мальті застосовується правило подання декларації виробником, тобто своїм офіційним знаком виробник гарантує належну якість ювелірного виробу та визначений вміст дорогоцінного металу.

Висновки.З огляду на вище зазначене можна стверджувати - функція контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів сформована  в кожній країні Європейської спільноти по різному в залежності від історичного поступу та стану розвитку громадянського суспільства. Але в кожній країни є державний орган який формує політику в зазначеній сфері. В той же час її реалізацією займаються як державні інституції, так і виконавчі органи місцевого самоврядування в країнах, де розвинуте місцеве самоврядування, та є непоодинокі випадки передачі зазначеної функції акредитованим субєктам господарювання.

В умовах економіки перехідного періоду і пов’язаних з цим кризових явищ не можна покладатися лише на екстраполяцію підходів у цій сфері, вироблених  практикою високо розвинутих демократичних країн. Світовий досвід і напрацювання обов’язково потрібно адаптувати до сучасних управлінських реалій.

Список використаних джерел:

1.http://assay.gov.ua/assaygovua.nsf/0/AE7ED4D3E8C6C805C2257CDD001C0D83